Меджугор'є - місце молитви, миру»Свідчення»Маріє, Царице миру, Ти моя любов і втіха

Маріє, Царице миру, Ти моя любов і втіха

  • 07 серпня 2021, 11:42
Слава Ісусу і Марії! Мене звати Сімона, мені 29 років, я родом зі Словаччини. З січня цього року я живу в Меджуґор’ї в спільноті «Світло Марії». Я виростала в християнській родині, де практикували традиційну віру. У мене є брат і дві сестри.

Я народилася з вадою зору й бачила тільки частково, тому вчилася в школі для сліпих і слабозорих дітей. Інших варіантів на той час не було. Ця школа була далеко від мого дому, тому я вже від семи років жила в інтернаті. Тільки пізніше зрозуміла, що місце, де знаходилася моя школа, було особливим чином пов’язане з Богородицею. Я відчувала присутність Діви Марії так близько, що здавалося, ніби Вона мене вдочерила. В інтернаті я була без батьків, і Божа Матір вела й виховувала мене. Вона часто підтримувала й утішала мене, коли я сумувала за родиною. Вона вчила мене ходити щонеділі до церкви.

У середній школі я вчилася разом зі здоровими дітьми й швидко почала помічати відмінності між нами. У старших класах я часто чула про Меджуґор’є. Щось сильно спонукало мене теж поїхати туди. Я збирала гроші на паломництво, відкладаючи зі стипендії, і мені це вдалося. У Меджуґор’ї я відчула глибокий мир, близькість Богородиці та Її любов.

Коли я вступила до університету на факультет іноземних мов, я помітила, що для того, щоб зробити певні речі, мені потрібно більше часу, ніж іншим. Спочатку мене це турбувало, але потім Ісус і Марія почали вчити мене: важливим є те, що вони про це думають. Я зрозуміла, що вони мною задоволені. Тоді і я стала дивитися на все по-іншому. Саме в цей період почала помічати, що Діва Марія привела мене до Ісуса й почала формувати мої стосунки з Ним.

Одного разу влітку я відчула, що мені потрібно знову поїхати до Меджуґор’я й залишитися там довше. Я написала листа в спільноту «Світло Марії» і приїхала на досвід. У спільноті живуть за посланнями Богородиці, і все, що робиться, робиться в Її намірах. Спільнота дає молодим людям можливість глибше увійти в школу Богородиці й водночас шукати своє покликання.

Мені подобалося жити разом із молодими людьми з інших країн, пізнавати одне одного, спілкуватися, разом молитися, служити, пізнавати Ісуса. Я полюбила дорогу, якою Богородиця веде нас через Свої послання. Через місяць я повернулася додому й намагалася жити так, як навчилася в спільноті.

В одному зі Своїх послань Богородиця каже: «Дорогі діти, Я запрошую вас полюбити Пресвяті Дари». Це сталося й зі мною. Я закохалася в Ісуса в Євхаристії й більше не могла існувати без Нього. Я їздила в найближчі великі міста, де була Адорація Пресвятих Дарів, і не шкодувала для цього своїх сил.

Під час літніх канікул я приїжджала до Меджуґор’я щороку й залишалася на місяць. У 2016 році я закінчила факультет письмового та усного перекладу з англійської та російської мов. Закінчивши навчання, вирішила служити Господу знанням цих мов.

Потім Господь піддав мене суворому випробуванню: я повністю втратила зір й більше нічого не бачила. Господь дозволив мені пройти через духовну боротьбу, страх, занепокоєння, духовну темряву. Я з усіх сил намагалася пробачити Богові й собі за недовіру до Нього. Саме тоді я усвідомила, що моя віра була дуже слабкою. Того, що я пережила до цього моменту, було 7 недостатньо для міцної віри. Але якби Він не допустив його, я б ніколи не пізнала Ісуса як свого єдиного Бога, що дарує мир, радість і сенс мого життя.

Сім’я та друзі пройшли це випробування разом зі мною, але я знала, що ніхто з них не може дати мені віри, тільки Він, мій Господь. Божа Матір спонукала мене читати Слово Боже, як Вона говорить нам про це у Своїх посланнях. Я не все розуміла, іноді це здавалося мені нудним, і я не бачила в цьому сенсу. Але в мене не було іншого вибору в такому великому випробуванні. Я просто читала й читала, і пройшло багато часу, перш ніж Слово Боже начало торкатися мого серця та промовляти до нього.

У важкі часи я повторювала Слово Боже у своєму серці, засинала й пробуджувалася з ним. Слово Боже почало змінювати моє серце, і через кілька місяців я змогла пробачити Богові за те, що Він дозволив мені повністю осліпнути, і прийняла це з радістю.

Радість і сенс я знайшла в тому, щоб усі свої страждання жертвувати за наміри Богородиці. Я зрозуміла, що ми часто грішимо очима й що кожен орган – це дар від Господа, і ми будемо нести відповідальність за те, чи освячуємо його. І я буду нести відповідальність за те, як я використовувала свій язик, вуха й інші органи.

Богородиця каже, що хрест стане нашою радістю, коли його приймемо. Я можу свідчити, що це дійсно так. Ми не можемо зробити цього самі. Ми можемо прийняти це, тільки якщо Господь дасть нам цю благодать. У міру того, як я поступово звикала до того, що не можу бачити, я почала служити Господу вивченими мною мовами

Цей рік я вирішила подарувати в намірах Богородиці й провести його тут, у Меджуґор’ї, у спільноті «Світло Марії». Дивлюся на це не як на жертву, немов я приїхала, щоб жертвувати собою, але як на благодать, даровану мені Богородицею для мого росту та навернення. Й оскільки все, що ми робимо, робимо в Її намірах то це охоплює увесь світ і кожне людське серце, бо кожен із нас має своє місце в Її намірах.

Діва Марія веде й супроводжує мене. Для мене Вона – Матір, Яка не тільки балує мене, Вона також настановляє й буває вимогливою. Я прийняла Її виховання, тому що знаю, що воно приведе мене на Небеса.

Я хочу підтримати всіх, у кого є якась вада, і сказати їм, що наша радість не залежить від недоліків. Моя радість залежить від моїх відносин із Господом, від того, наскільки я дозволяю Господу бути моєю радістю. Радість не принесе мені того, що я бачу, тому що все це минуще. Тільки Господь не проходить, на Нього Одного можу покластися. Звичайно, якщо побачу щось прекрасне, це мене втішить, але через кілька хвилин я про нього забуду.

Я залежна від допомоги інших, але не дуже покладаюся на людей, тому що всі вони такі ж, як і я: вони непостійні, вони не можуть нічого гарантувати, і я не можу. Я намагаюся покладатися на Господа, бо Він завжди дає мені те, що мені потрібно, і Він завжди посилає мені того, хто мені потрібен, прямо в цю хвилину. Озираючись назад на своє життя, я бачу, що Він робив це все моє життя, і тому я не сумніваюся в Ньому.

Я хочу закінчити своє свідоцтво словами зі 121-го псалма: «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю».

Носімо Ім’я Господа в наших серцях, як того бажає Богородиця, і нехай Він буде нашою допомогою та захистом.

Сімона, Словаччина
Переглядів 856
Додати коментар

Послання Богородиці, Цариці миру, через візіонерку Мір’яну Драгічевич-Солдо, 2
"Дорогі діти, Мій Син, Який є світлом любові, усе, що робив і робить, робив із любові. Так і ви, діти Мої, коли живете в любові й любите своїх ближніх, звершуєте волю Мого Сина. Апостоли Моєї любові, станьте малими, відкрийте свої чисті серця Моєму Синові, аби Він міг діяти через вас. За допомогою віри наповніться любов’ю. Але, діти Мої, не забудьте, що Євхаристія - серце віри. Це є Мій Син, Котрий живить вас Своїм тілом і зміцнює Своєю кров’ю. Це чудо любові - Мій Син, Який завжди знову приходить, живий, щоб оживити душі. Діти Мої, живучи в любові, звершуєте волю Мого Сина - і Він живе у вас. Діти Мої, Моїм Материнським бажанням є те, аби ви Його завжди більше любили, тому що Він вас закликає Своєю любов’ю, дарує вам любов, щоб ви її ширили всім навколо вас. Через Його любов, як Мати, Я з вами, щоб вам говорити слова любові та надії, щоб вам говорити вічні слова – переможні над часом і смертю, щоб закликати вас бути Моїми апостолами любові. Дякую вам."

Спецтема

Онлайн трансляція...

Переглядів 266 788
11:25, 14-07-2014

ДНІ ДУХОВНОЇ ВІДНОВИ


Фоторепортаж

«    Січень 2022    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31 

А Ви були в Меджугор'є?


Січень 2022 (24)
Грудень 2021 (56)
Листопад 2021 (42)
Жовтень 2021 (45)
Вересень 2021 (44)
Серпень 2021 (42)